Азацитидин (Azacytidine)

Опис:

Азацитидин (Azacytidine) є аналогом піримідинового нуклеозиду з протипухлинними, противірусними та імуносупресивними властивостями.

Застосовується при лікуванні мієлодиспластичних синдромів та гострого мієлоїдного лейкозу та хронічного мієломоноцитарного лейкозу, внутрішньовенно або підшкірно протягом 7 днів у циклах кожні 4 тижні.

З часу останнього оновлення ми не знайшли опублікованих даних про його виведення з грудного молока.

Фармакокінетичні дані: низька молекулярна маса і високий рКа роблять перехід до молока можливим у значних кількостях.

З фармакокінетики відомо, що:

• після 3 періодів напіввиведення (T½) 87,5% препарату виводиться з організму;
• після 4 T½ – 94%,
• після 5 T½ – 96,9%,
• після 6 T½ – 98,4%
• після 7 T½ – 99%.

З 7 T½ плазмових концентрацій лікарського засобу в організмі незначні. Загалом, період щонайменше п’яти періодів напіврозпаду можна вважати безпечним періодом очікування перед тим, як знову годувати грудьми (Anderson 2016).

Беручи до уваги найдовший опублікований T½ усіх активних метаболітів (6,2 години: Marcucci 2005), ці 5 T½ відповідали б 31 годині. Внаслідок значних побічних ефектів доцільно чекати 7 T½, що відповідає 43 годинам. Тим часом регулярно сціджуйте молоко з молочних залоз, для підтримки лактації.

Коли це можливо зробити, взяти на пробу молоко кожної пацієнтки для визначення загальної елімінації препарату. Це буде найкращим показником для відновлення грудного вигодовування між двома циклами хіміотерапії.

Його низька пероральна біодоступність (Cogle 2015, Laille 2014) перешкоджає проходженню в плазму немовляти грудного молока, за винятком передчасного і негайного неонатального періоду, в якому може бути підвищена проникність кишечника.

Під час лікування раку молочної залози грудне вигодовування має бути перервано через потенційно серйозні побічні ефекти для немовляти. Хіміотерапія не впливає на виробництво молока під час, або після лікування.

Різке відлучення може бути психологічно травматичним як для матері, так і для немовляти (Pistilli 2013). Якщо мама бажає після завершення лікування годувати грудьми, можна підтримувати лактацію шляхом регулярного сцідження молочної залози. І відновити її в періоди, коли в молоці не залишиться значних слідів препарату (Anderson 2016), або наприкінці лікування (Pistilli 2013).

Деякі хіміотерапевтичні засоби з антибіотичним ефектом можуть змінювати склад мікробіоти (бактеріального набору, або бактеріальної флори) молока і концентрацію деяких його компонентів (Urbaniak 2014). Можливо, це відбувається тимчасово з наступним відновленням, хоча у грудних дітей не передбачалося, чи повідомлялося про шкідливі наслідки.

Жінки, які проходять хіміотерапію під час вагітності, мають нижчі показники грудного вигодовування, оскільки вони відчувають труднощі в годуванні груддю (Stopenski 2017), потребуючи більшої підтримки для досягнення цієї мети.

З огляду на вагомі докази, які існують щодо переваг грудного вигодовування для розвитку немовлят та здоров’я матерів, доцільно оцінити ризик та користь від будь-якого материнського лікування, включаючи хіміотерапію, індивідуально консультуючи кожну маму, що бажає продовжити грудне вигодовування (Koren 2013).

показати весь опис